Іконографія та традиція зображення Покрови

Учора ми з вами говорили про саме свято Покрови, константинопольську легенду та можливий звʼязок Покрови із місцевим язичницьким шануванням богині-матері.  

Сьогодні ж я хочу з вами поговорити про іконографію та традицію зображення Покрови. 

Є різні типи зображування Богородиці - з маленьким Ісусом чи тільки сама Діва Марія, по пояс чи в повний зріст, сидить вона на троні чи стоїть тощо. Діва Марія з піднятими молитовними руками називається Оранта, від лат. orans — «той, що молиться». Так от Покрова - це різновид Оранти, адже тримаючи омофор у руках вона відтворює молитовний жест піднятих рук. 

Фігура Оранти теж явно має дохристиянський слід, у тому ж Старому Заповіті є сюжет з Мойсеєм - поки він тримав руки вгору під час битви з амаликитянами ізраїль перемагав, а коли руки опускав то перемагали вороги. Його двоюрідні брат Аарон та Хур допомагали йому тримати руки, щоби забезпечити перемогу, яка була здобута завдяки молитві та вірі. 

Так чи інакше - Оранта є старішим зображенням Богородиці ніж варіації Покрови. Найстаріші Оранти датують ще до епохи іконоборства, у римських катакомбах є зображення, які датують IV століттям! Але розповсюдилось таке зображення східною церквою все таки в епоху після візантійського іконоборства, тобто після ІХ століття. 

Настінних розписів саме Покрови я в київських храмах не можу пригадати, хіба що у Михайлівському Золотоверхому на західній стіні приділа святої Варвари. Я намагалася знайти повноцінне зображення, але інтернет видав мені тільки панорамне фото, де видно тільки шматочок того розпису. Все одно додам до ілюстрацій цього посту. Там Богородиця покриває козацьку старшину, я точно памʼятаю що впізнала серед облич Богдана Хмельницького. Цікаво, що покриває вона не омофором (архієрейський елемент одягу), а своїм мафорієм. Це як раз традиційна накидка для голови та плеч в античному світі та Близькому Сході. 

На жаль, у свідомому віці я не бувала у київських Покровських церквах, треба закривати ці білі плями у київській історії і нарешті відвідати ці храми дорослою. Хоча у мене є сумніви в тому що там залишилися старі розписи, адже в радянський час церкви ці використовували для інших потреб.

Щодо зображень Оранти, то, звісно, найвідомішою є Софійська Нерушима стіна. Про неї ми вчимо у підручниках і без розповіді про неї не обходиться жодний візит до Софійського собору. Над оздобленням Софійського собору працювали давні художники з Константинополя, Охріда й інших балканських міст, підпорядкованих "другому Римові". Майстри добре зналися на тонкощах оптичних ілюзій. Вбрання Оранти створене за допомогою широкої гами синьо-пурпурових смальт: 21 відтінок неможливо відтворити і сьогоднішнім художникам-склодувам, а в ті часи таке вміння було технологічною таїною. Тому київська "Нерушима стіна" й виокремлюється з-поміж подібних, хоча й пізніших, мозаїчних Орант.

А ще є чудова Оранта в Кирилівській церкві роботи Їжакевича. Він створив її у 18-річному віці, як тільки закінчив рисувальну школу Мурашка. Йому важко було наважитись написати Богородицю, для цього образу він нібито надихнувся обкладинкою із коробки цукерок, де була зображена гарна дівчина. Але він дотримався іконописних канонів.