Свято Покрови Богородиці

Раптом ви не знали, то свято Покрови Богородиці святкують лише церкви східного обряду. Саме видіння сталося у 717 році під час облоги Константинополя (а може 860, а може у 926 - залежить від того, кому приписують це видіння . Ввижалася Богородиця в сонмі янголів і святих, яка молилася за мешканців міста, а після молитви зняла свій омофор та накрила ним присутніх у храмі. За однією з версій легенди, вороги після цього вже не могли побачити цих людей. У часи видіння (будь-якого з трьох що я згадала) Церква ще не зазнала Великої схизми, тобто остаточного розколу християнської церкви на Католицьку (на Заході, з папою Римським) та Православну (на Сході, з патріархами) - це сталося у 1054 році. Але серед католиків не викоремлено окремого свята Покрови, хіба що греко-католиками. 

Омофор взагалі-то одяг священнослужителя, причому архієрейський. У Богородиці ж омофором також називають головну та наплічну хустку, але на іконах зображають по різному - буває що у руках вона тримає наче рушник саме архієрейський елемент одягу розшитий хрестами, або ж під свою хустку-плащ ховає тих кого прагне врятувати. Додам до картинок Маріупольську Покрову - вона просто неймовірна… 

Надзвичайно цікавою є фреска «Козацька Покрова» в церкві отців Василіян у Жовкві на Львівщині. Її створив у середині 30-х років ХХ ст. Юліян Буцманюк. На фресці під омофором Богородиці зображено фактично «Акт злуки» – краєвиди Львова і Києва; політичних діячів Лівобережної та Правобережної України, зокрема Симона Петлюру, Михайла Грушевського, Костя Левицького, Євгена Петрушевича (є там навіть Павло Скоропадський) тощо. В центрі – митрополит Андрей Шептицький в оточенні єпископів і братів-василіян. Біля ніг митрополита – жінка в подертій вишиванці, що побивається над померлим сином – символ Голодомору.

Тепер дивіться яка цікава штука, греки свято Покрови теж не особливо знають, це свято фішка сама наших земель. Тому вважається що культивація цього свята наклалася на язичницьке шанування богині-матері. Якої? А ми не знаємо якої - може Мокоші, може Лади, а може й іншої. На українських землях це християнське свято злилося з давніми народними віруваннями, що були пов'язані з культом Великої Богині, яка опікувалася продовженням роду, життям і благополуччям. Не дивно, що таке святкування припадало на пору врожаю, а саме восени. Вважалося, що саме Покрова символізує перехід із осіннього циклу календарних свят до циклу свят зимових. 

Покрова дуже шановане свято в Україні, хоча й не входить до циклу двунадесятих календарних свят. Варто глянути на кількість храмів старих та не дуже, які присвячені саме Покрові. У Києві вони також є і про них ми поговоримо в наступних дописах #краєзнавчийальманах