Розмова про Покровську церкву на Подолі

Друзі, сьогодні наша розмова про Покровську церкву на Подолі. Для вас скоротила статтю Тетяни Асадчевої в газеті «Вечірній Київ». 

У 1768-1772 роках за проєктом видатного українського архітектора Івана Григоровича барського був збудований Покровський храм на Подолі.

На той час зодчий був головним архітектором київського магістрату, тож його будівлі формували обличчя тогочасного Подолу. Покровська церква є не лише одним із найкращих творінь зодчого у Києві, але й належить до найвишуканіших зразків українського бароко.

Покровська церква є типовою українською спорудою, аналогами якої можуть бути тризрубні українські дерев`яні церкви. На думку дослідників, ще однією архітектурною особливістю, характерною для творчості Івана Григоровича-Барського є закруглені гілки трансепта увінчані напівкруглими фронтонами, які повторюють в плані форму виступів. Такий метод видатний зодчий застосував і в спорудах у Козельці й біля Золотоноші. Західний фасад храму завершується трикутним фронтоном, над яким раніше було «сонце».

На жаль, відомостей про автентичне оздоблення інтер’єрів Свято-Покровської церкви збереглося небагато. Згадується лише про втрачений у пожежі 1811 року дерев’яний іконостас та про збережені коринфські капітелі пілястр, як єдине збережене свідчення колишньої величі й краси цього храму.

Новий іконостас у храмі з’явився у 1861 році. Він був виготовлений в іконописній майстерні братів Малафеєвих коштами парафіян — купців другої гільдії Семена, який був тоді церковним старостою, Олексія та Михайла Личкових, за кресленнями академіка архітектури Івана Штрома.

У 1931 році за наказом радянської влади іконостас розібрали, визнавши його таким, що не має жодної історичної та культурної цінності. Саме ж приміщення Покровської церкви використовували для різних потреб. З 1933 року в ній знаходилося відділення Київського обласного архіву.

Богослужіння у храмі відновилися за часів німецької окупації Києва 1941-1943 років. Тоді настоятель парафії — протоієрей Олексій Глаголєв мужньо переховував у приміщеннях церкви та дзвіниці єврейські родини з дітьми.

У 1950-х роках у Свято-Покровській церкві проводилася тривала реставрація. А з 1969 року у святині розмістилося Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, і її основні споруди використовували як складські приміщення, а в теплій церкві діяв виробничий цех.

Наступна реконструкція святині відбулася наприкінці 1970-х — початку 1980-х. Згодом храм слугував місцем перебування канадсько-українського підприємства «Кобза» Українського фонду культури, яке пропагувало народну музику.

У приміщенні Покровської церкви, яка завжди славилася своєю дивовижною акустикою, часто робили записи українські музиканти та колективи.

Після відновлення Незалежності України у 1991 році, київська міська влада повернула церкву вірянам громади Української автокефальної православної церкви.